QR-Східний робітник у гірничому регіоні Генк

Waterschei Німеччина вторглась до Польщі під час падіння Вайса 1 вересня 1939 року, а країна була окупована за чотири тижні за схваленням Радянського Союзу. 22 червня 1941 р., Коли Гітлер розгорнув свій Унтернехмен Барбаросса і порушив територію Радянського Союзу, на Східному фронті почалася війна, яку Німеччина не змогла перемогти. Всю робочу силу довелося розгорнути, що створило потребу в робочій силі на внутрішньому фронті. У Польщі та Україні молодих чоловіків і жінок випадково вибирали з вулиці, щоб їх зайняти у військовій галузі Німеччини. Але робітники були потрібні і на окупованих територіях. Так у Лімбурзі були вугільні шахти….

 Перші конвеєри поїздів із вимушеними робітниками з завойованих територій Східної Європи та військовополоненими з радянської армії були переведені вермахтом з літа 1942 року на вугільні шахти Генка. Під ім’ям Остарбайтера молоді поляки, українці та росіяни змушені були працювати в гірничій промисловості під наглядом Кемпена Бергбау.

25 червня 1942 року 237 робітників були розміщені в казармовому таборі у Вінтерслазі, після чого вони працевлаштувались на шахті «Вінтерслаг». 257 робітників було доставлено до Цвартберга 4 липня 1942 року, де вони знайшли житло у вільних будинках на IJzerstraat. 18 липня 1942 року 197 робітників були розміщені в казармовому таборі «Вотершей» за церквою.

 Після того, як 3 вересня 1942 року до Генка прибуло перше покоління радянських військовополонених, табірними казармами керував вермахт як Stalag 304. Східні робітники Цвартберга були переведені до табору Вотершей та приведені під один режим. Важка і нездорова робота в надрах, де запас продовольства був недостатнім, став для багатьох фатальним.

У вересневі дні 1944 року, коли німецька армія масово втекла до Німеччини, вони взяли із собою своїх військовополонених.

 Після припинення вогню 8 травня 1945 року більшість залишилися українців та поляків з Генка вирішили залишитися в Бельгії. У Вересень 2020 року відзначається 75-річна присутність українців у Генку.

 © Алекс Марут Генк, 27 січня 2020 року